Репортаж із Трускавця
Ніч, шумно чути голоси людей, і нарешті рушили. Вже Городенка позаду, адже скоро довгоочікуваний ранок , та море нових знайомств і попивання несмачної водички. Нарешті , приїхали. на коридорі, нас з матусею чекала, дуже привітна дівчина і провела нас до реєстратури. Ось і 12 група 447 кімната, перше враження викликало неабиякі змішані відчуття. На мій перший погляд, кімната була такою: полатані стіни , шафа, яка розвалювалася , і тверді ліжка. А от вентиляція мене заінтригувала. Перша нічка у санаторії , це щось, адже все болить від незручного матрацу, нас в кімнаті троє, школярок, а тому нічка видалась веселою… навіть дуже!)
7 :00 у нас підйом , це страхіття , всі наче зомбі. Ми вдягалися, застеляли ліжка, і ішли «на воду», у кожного вона інша по рецепту. Потім, ми поверталися й снідали. Перше враження від їжі: зовсім не смачна, рідка наче каша картопля, котлета на парі , бридкий компот. Єдине що тут смачне - фрукти, це все чим ми наїдались.
Після сніданку ми з дівчатками познайомились з нашою так званою Роксоланкою , і пішли на огляд до Лікаря. Бондаренко) потім після огляду всі ішли на процедури, і вільний час де я могла почитати , чи писати д/з із журналістики! Потім в нас був обід за розкладом.Теж не смачно. Потім «тиха година» і підвечірок, який нас порадував адже присмак картоплі згасило печиво і сік . Так за аналогічним сценарієм пройшов тиждень. Нові сім днів принесли нові враження та емоції. І мушу зізнатись – приємніші, ніж до цього. В нас весь другий тиждень падав сніжок де нас так як ми були сама старша група пускали, подуріти на дворі та покидатись сніжками і після гарно проведеного часу , я , Катя , Таня, Рося , ми захворіли і половина ношої групи були ізольовані на цілий тиждень, не було тиждень процедур і тиждень вулиці. Третій тиждень останній , всі були менше більше хворі але бігали і проводили масу гарних заходів таких як Міс Джерело на якому наша краянка Шлемко Оля перемогла! Потім конкурс А Ми Дівчата де всі могли співати чи прочитати гарного вірша ! Середа. Всі збиралися по трішки до дому і наша Катя і Таня в тому числі. В четвер плакала я і всі дівчатка, бо ми привикли і здружилися за 3 тижні ! Ось лишилася я сама на всю 47 кімнату так як кажуть " Сама собі господарка". Настав вечір я почала збирати сумки, бо наступний мій від’їзд. І в той чай мене пересилили в іншу кімнату до галасливих дівчаток ! Вечір в нас також не обійшовся без сліз, адже до мене привикли були всі як і 46,49,50,51 кімнати. Там мене ну ніяк не хотіли пускати та все ж ніч минула трошки спокійно і я з новими силами пішла на прийом до Лікаря, а потім попрощатись зі своїми дівчатками. І тут вони мене приємно здивували, подарувавши білу футболку на якій всі мої нові подруги підписалися. Це справді найкращий подарунок у моєму житті! Прийшла сестра і всі з плачами мене ішли проводжати до самого нижнього поверху! Мені було дуже сумно в той момент, адже враження від санаторію в мене залишаться надовго!!!